«Викладання є мистецтво…»

Безродня Е.Є.,

вчитель інформатики,

практичний психолог

Шахтарської ЗОШ І-ІІ ст. №8

«Викладання є мистецтво, а не ремесло, у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно – ось єдиний можливий шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя»

В. Шаталов

Беззаперечно, що процес інформатизації освіти набув незворотного характеру і впровадження нового Державного стандарту початкової, базової та повної загальної середньої освіти є тому підтвердженням.

Новим у Державному стандарті початкової загальної освіти є виокремлення в освітній галузі «Технологія» змістової лінії «Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями» за рахунок інваріантних годин та Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти впровадження нових навчальних програм з інформатики для базової школи.

Усе в житті починається з малого…

Початкова ланка освіти – фундамент шкільного навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості майбутнього громадянина. Глибинний зміст самої назви «початкова школа», «школа І ступеня» зумовлює особливу роль цієї ланки та відповідальність педагогів за якість її результатів.

 Робота вчителя полягає у первинній інтеграції комп’ютера в навчально-виховний процес та разом з тим  викликає купу питань:

Як правильно педагогу здійснити цю інтеграцію? Які психологічні аспекти розвитку молодших школярів потрібно враховувати при навчанні інформатиці? Як вплине навчання інформатики на здоров’я учнів початкових класів? Які форми та методи діяльності  обрати для роботи з дітьми молодшого шкільного віку?

На думку російського психолога В.Зінченка обчислювальна техніка, яка увійшла в усі сфери людського життя, створює все нові форми людської діяльності, як окремого індивіда, так і в цілому всього нашого суспільства. Саме цей чинник значною мірою впливає на психологію людини (до його когнітивної, операційно-технічної сфер, до мотивації, до здібностей та ін.). Зрозуміло, якщо такий вплив на психіку людини не враховувати при використанні комп'ютерів у процесі навчання, розробці програмних продуктів, то це може негативно відбитися на розвитку особистості. В цьому випадку можна погодитися з думкою: «...засоби інформатики кардинально змінюють предмет людської діяльності. Вона ніби втрачає свою онтологію і стає «гносеологічною». Це діяльність не з предметами, а з різними їхніми формами, модельного, знакового, символічного відображення. У такій ситуації можлива втрата не тільки побутового, предметного характеру діяльності, а й викривлення її суті, яка прискорена в бутті».

Деякі психологи відзначають, що в наше сторіччя техніки і новітніх інформаційних технологій слід говорити не тільки про соціальні, але й актуальні теми психологічних наслідків комп'ютеризації (О.Тихомиров, Н.Тализіна, Л.Федоров та Ін.). Відомий психолог О.Тихомиров виділяє такі психологічні проблеми застосування комп’ютерної техніки, що необхідно враховувати:

а) вплив інформатики, обчислювальної техніки, засобів автоматизації на психіку людини;

б) вплив їх на психологічну науку, що вивчає закони психічного життя;

в) використання наукових психологічних знань у працях з Інформатики та обчислювальної техніки.

Учений визначає комп'ютеризацію та мету її впровадження як вимогу часу. Використання техніки викликане суспільними потребами. Але тим важливішим є забезпечення пріоритетних напрямів, що сприяють позитивному розвитку суспільства. І, безперечно, за допомогою психологічної науки можна добитися кращого результату. Бо й при комп'ютеризації у першу чергу, йдеться про людину та суспільство, в якому вона знаходиться, а це — пріоритетні напрями психології.

Про людину… А в школі ми повинні дбати в першу чергу про маленьку людину.

Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Для дітей молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Однак молодощі школярі швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їхньої зміни.

Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду й знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкий рівень творчих здібностей вікової категорії у цілому.

Перетворення пізнавальної сфери, що відбуваються в молодшому шкільному віці, мають надзвичайно важливе значення для подальшого повноцінного розвитку дитини у всіх напрямках. У багатьох дітей молодшого шкільного віку відзначається недостатня сформованість уваги, пам'яті, здатності до регуляції розумових дій. Суттєвий  їхній розвиток підмінюється засвоєнням стереотипних способів дії в стандартних умовах. Виходячи із цього, ми припустили, що цілеспрямований розвиток пізнавальних процесів дітей - досить важливе завдання. У дійсності пізнавальні процеси функціонують не ізольовано один  від одного, а являють собою складну систему. Тому розвиваюча робота, спрямована на вдосконалювання окремого психічного процесу, буде впливати не тільки на його власну продуктивність, але й на рівень функціонування пізнавальних сфер у цілому, що сприятиме розвитку творчих здібностей зокрема.

Розвиток особистості - є нескінченний процес зародження нових можливостей і перетворення їх у реальну дійсність. Вікові зміни в умовах навчання й виховання дітей мають вирішальний вплив не тільки на психіку, але і на пізнавальну активність. Діти молодшого шкільного віку можуть не тільки продуктивно засвоювати способи предметних і пізнавальних дій, емпіричні і теоретичні знання, але і бути психологічно включеними в саму навчальну діяльність, тобто свідомо опановувати тими способами навчальних дій, які змінюють і розвивають їхні пізнавальні здібності. Молодші школярі вже можуть розвивати свої здібності й ті особистісні якості, які ляжуть в основу розвитку їхньої пізнавальної активності і як наслідок вплине на успішність у навчальній діяльності.

Педагогами були виявлені наступні способи й умови, що сприяють розвитку творчої активності молодшого школяра на заняттях  інформатики при дотриманні таких психолого - педагогічних умов:

•         коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання учнями будь - яких творчих завдань;  в роботі педагога й учнів. Позитивні емоції, отримані дітьми в процесі заняття, стимулюють їхню творчу активність;

•         коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

•         коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.

•         коли  завдання, які пропонуються школярам, повинні бути спрямовані не лише на відпрацювання правила або алгоритму, а містити й такі компоненти, які вимагають здогадки, нестандартного підходу, творчого мислення тощо;

•         коли заняття  побудовані з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей дітей; виконуючи такі завдання, дитина має можливість переконатися, що їх розв'язання в ряді випадків може мати кілька варіантів;

•          коли кожному заняття дитині надана можливість висловити своє відношення до подій (розвиток рефлексії), для усвідомлення значущості досягнутого результату діяльності;

•          коли виконання домашнього завдання організовано за принципом самостійності й можливості використання отриманих знань у спілкуванні з однолітками.

Всім цим умовам відповідають уроки інформатики. Розвиваючи пізнавальну активність, виховуючи прагнення до знань, ми розвиваємо особистість маленької людини, яка вміє мислити, співпереживати, творити. Питання розвитку пізнавальної активності молодшого школяра актуальні, важливі для кожного педагога.

У дітей молодшого шкільного віку формуються вміння і бажання вчитися, починає складатися стиль мислення, закладаються найміцніші знання і навички, без яких неможливе подальше успішне навчання. Цим теж можна пояснити необхідність вивчення основних понять інформатики в початкових класах. Вивчення інформатики гарантує реалізацію міжпредметних зв'язків та наступності з середньою школою.

Таким чином, використання інформаційних технологій і уроки інформатики дають можливість розширити і поглибити рівень пізнавальної активності, розширити рівень індивідуалізації навчання, пробудити в учнів прагнення до поглибленого вивчення навчального матеріалу, розвивати творчі здібності учнів і є найважливішою умовою підвищення якості освіти.

Коли починаєш розмову про можливості використання нових інформаційних технологій, простіше кажучи, комп'ютерної техніки, рідко зустрічаєш взаєморозуміння в учительському середовищі. Одні не володіють новими інформаційними технологіями і не уявляють неосяжних можливостей в плані раціоналізації навчальної діяльності та стимулюванні пізнавальних інтересів дітей, інші не мають можливості: не в кожній сільській (навіть, у міській) малокомплектній початковій школі є комп'ютер, є й такі, які посилаються на негативний вплив комп'ютера на здоров'я дитини, тобто просто не хочуть.

Доказано, що комп'ютерні технології створюють великі можливості для активізації навчально-пізнавальної діяльності в початковій школі.

Сформулюємо кілька основних принципів організації уроку інформатики для молодших школярів, що забезпечують високий ступінь активізації пізнавальної діяльності учнів при одночасному досягненні основних цілей уроку.

1. Використання переважно ігрових форм занять, особливо на початковому етапі навчання. Для дітей 5-10 років гра переважає над іншими видами діяльності. Граючи, учні засвоюють і закріплюють складні поняття, вміння та навички мимоволі. На звичайному уроці вчитель витрачає багато сил на підтримку дисципліни і концентрації уваги учнів, у грі ж ці процеси для дітей природні.

2. Конкурсно-змагальний характер виконання практичних завдань, використання рейтингових оцінок учнів. Властиву дітям даного віку активну боротьбу за лідерство в колективі, потребу в заохоченні необхідно використовувати для додаткової мотивації навчальної роботи. До вирішення даного завдання порівняно легко адаптується програмне та навчально-методичне забезпечення уроків.

3. Високий ступінь самостійності виконання дітьми завдань за комп'ютером. Самостійна діяльність підвищує особисту відповідальність дитини, а самостійність прийняття рішень у поєднанні з їхніми позитивними результатами дає заряд позитивних емоцій, породжує впевненість у собі і стійке бажання відновлювати роботу, поступово переходячи на більш складний рівень завдань. Процес роботи із складним технічним засобом зрівнює дітей з дорослими, на яких вони прагнуть бути схожими. Самостійна робота за комп'ютером - основний метод безболісного поступового переходу від звичної ігрової до нової більш складної навчально-пізнавальної діяльності.

4. Максимальне використання мультимедійних можливостей комп'ютера. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, якому належить провідне місце в освітніх технологіях початкової школи. Крім того, засобам мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм уроку, активного діалогу «учень-комп'ютер».

5. Створення обстановки психологічного комфорту на уроці. Цьому значною мірою сприяють прості і доброзичливі інтерфейси сучасних навчальних і розвиваючих програм. Як наслідок, діти не бояться власних помилок, нерідко багаторазово повторюють завдання спочатку до позитивного результату, що робить навіть самих боязких і сором'язливих учнів розкутими й активними.

6. Всебічне використання знань шкільних предметів. Застосування на уроках інформатики широкого розмаїття навчальних і розвиваючих програм дозволяє ефективно закріплювати знання інших шкільних дисциплін і будити додатковий інтерес до їхнього вивчення, зміцнювати міжпредметні зв'язки, формувати у дітей системне сприйняття одержуваних знань, цілісну картину світу.

Перераховані принципи організації уроків інформатики в початковій школі дозволяють вже на ранніх етапах навчання забезпечити для більшості учнів перехід від пасивного сприйняття навчального матеріалу до активного, усвідомленого оволодіння знаннями. Активізація навчально-пізнавальної діяльності пов'язана скоріше не з самим предметом інформатики, а з використанням комп'ютерних технологій. Широке використання комп'ютерів при вивченні більшості предметів у результаті вдосконалення освітніх технологій в початковій школі дасть можливість повною мірою реалізувати принцип «вчення із захопленням», і тоді будь-який предмет буде мати рівні з інформатикою шанси стати улюбленим дітьми.

Психологічні аспекти мотивації  навчальної  діяльності на уроках інформатики

Безродня Е.Є.,

вчитель інформатики

Шахтарської ЗОШ І-ІІ ст.№ 8

Хочеш зробити світ кращим - почни зі своїх уроків

2013/14 навчальний рік є особливим для вчителів інформатики. Адже, саме з 1 вересня розпочалося поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з інформатики для базової школи. Також  в навчальні плани початкової школи за рахунок інваріантних годин введено  курс інформатики.

Ми знаємо, що нові державні стандарти ґрунтуються на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного, що перекликається з проблемою нашої школи,  та діяльнісного підходів. Усі підходи мають своє спрямування:

─     особистісно - зорієнтований підхід  -  спрямовує навчально-виховний процес на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.

─     компетентнісний підхід  -  спрямовує навчально-виховний процес на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності.

─     дяльнісний підхід  - спрямовує навчально-виховний процес на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.

Зміст середньої освіти є складною багаторівневою системою, що утворена  з 7 освітніх галузей, зміст яких   послідовно  взаємозв‘язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти,  десятків навчальних предметів і сотень виховних заходів.

Це 12 тисяч тем уроків, що повинен опанувати український учень протягом усього шкільного курсу навчання.

Зміст предметів освітньої галузі має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно  шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Новим у Державному стандарті початкової загальної освіти є виокремлення в освітній галузі «Технологія» змістової лінії «Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями».

Вирішальними умовами ефективності навчання є розвиток активного відношення учнів до навчання, пред'явлення навчального матеріалу в певній послідовності і формі, які активізують їхню пізнавальну діяльність (проблемність, наочність, варіювання умов задачі з метою виявлення суттєвих спільних властивостей об'єктів і їх відмінностей тощо), демонстрація і закріплення у вправах різних прийомів розумової і практичної діяльності.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання.

Компонентами навчальної діяльності є: навчальні задачі, навчальні дії, дії контролю, дії оцінки (за Д. Б. Ельконіним, В. В. Давидовим).

В процесі навчальної діяльності перш за все відбувається засвоєння школярами наукових понять, формування навиків і вмінь.

Конкретно-образний характер пам'яті школярів проявляється особливо у співставленні, діленні тексту на частини. В процесі загального розвитку пам'ять стає більш управляючою. Пам'ять збагачується і замінюється мисленням. Розвиваються довільна пам'ять, хоч мимовільна зберігає своє значення: в залежності від умов і мотивів кожен з видів запам'ятовування може бути продуктивним.

Зараз вважається встановленим, що розумові можливості кожного школяра ширші, чим вважалось раніше: при спеціальній методичній організації навчання вони можуть засвоювати абстрактні, теоретичні матеріали.

Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в кожній галузі знань. Методична система навчання будь-якого предмета являє собою сукупність п'яти компонентів: цілі, зміст, методи, засоби й організаційні форми навчання.

Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок, що є основою класно-урочної системи навчання, характерними ознаками якої є постійний склад навчальних груп учнів; строге визначення змісту навчання в кожному класі; певний розклад навчальних занять; поєднання індивідуальної і колективної форм роботи учнів; провідна роль вчителя; систематична перевірка і оцінювання знань учнів.

«Сучасний урок - це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно».

  «Сучасний урок - це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються».

  «Сучасний урок - це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок».

   «Сучасний урок - це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною».

    «Сучасний урок - це урок, на якому почуваєш себе впевнено».     

    «Сучасний урок - це урок без стресів».

          Тільки на уроці, як сотні років тому, зустрічаються головні учасники освітнього процесу: учитель та учень.   Між ними завжди - незвіданий світ знань, протиріччя між пізнаним і ще не освоєним, між почуттям задоволення від успіху та нелегкою працею освоєння нового, пізнання навколишнього. Тому ми підкреслюємо: урок повинен бути сучасним у  широкому розумінні цього слова.

          Сучасний урок - це основний механізм засвоєння школярами стандартів освіти та формування рівня, що перевищує ці стандарти.

          Сучасний урок – це урок демократичний.     Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою.

          Особливістю    сучасного    уроку    є: компетентнісна     спрямованість, що стає особливо актуальною в умовах модернізації освіти й сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей; діяльнісний   та    текстоцентричний     підходи.

                У зв’язку з цим змінюється змістовна лінія уроку, по-іншому викладається структура навчального матеріалу, модель уроку видозмінюється. Учитель, виконуючи одну зі своїх функцій – проектування педагогічної системи, вносить корективи як у формальну частину поурочного плану, так і аналітичну(діагностичну), змістову лінію. Кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу  — освітньої, розвиткової,           виховної, самовдосконалення.

Інформатика відноситься до одного із тих предметів у яких диференціація навчання реалізується найбільш природним чином. Цьому сприяє сам характер інформатики як науки і сукупності інформаційних технологій. На уроках інформатики можна використовувати індивідуальну і групову диференційовані форми навчальної діяльності.

Індивідуальна робота школярів на уроках інформатики може організовуватися на всіх етапах навчання, починаючи з етапу пояснення і закінчуючи етапами систематизації, узагальнення і контролю знань.

Групову форму організації навчального процесу також доцільно використовувати на різних етапах уроку, зокрема на етапах повторення і узагальнення знань з кількох тем курсу, а також на етапі контролю та оцінювання знань. При цьому робота в групах може певним чином перебудовуватися і видозмінюватися залежно від класу і дидактичних завдань. Як  види групової діяльності, можна використовувати такі:

• кооперативну — різні групи виконують окремі частини спільного завдання,

• індивідуалізовану — кожний учень виконує ту частину завдання, до якої має найбільшу схильність,

• диференційовану — склад групи визначається близькими пізнавальними можливостями учнів.

Під час організації індивідуальною підходу до навчання вчителем повинні враховуватись  особливості учнів:  рівень засвоєння необхідних знань і вмінь,  здібності й інтерес до вивчення інформатики,  когнітивний стиль навчання.

І як висновок, добір завдань для групового й індивідуального виконання вчитель повинен здійснювати з урахуванням:  обов'язкових результатів навчання; міжпредметних зв'язків; практичної спрямованості навчання.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісною ставлення до навколишньої дійсності; рівень оволодіння розумовими операціями;  ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності; досвід творчої діяльності самостійність оціночних суджень.

Тільки оптимальне сполучення всього різноманіття форм уроку, може сприяти успішному розвитку особистості учнів. Критерієм такої збалансованості є принцип оптимізації процесу навчання. Тобто, повинно бути гармонічне сполучення традиційних і нетрадиційних форм навчання.